Офіційний сайт Баранівської міської об'єднаної територіальної громади
знаходиться за адресою http://otg.mrada-baranivka.gov.ua

Здобутий досвід та пам'ять на все життя…

Чому Україна тупцює в розвитку? Чому всі звинувачують владу і чекають, що хтось один змінить життя всіх українців? Чому лише одиниці розуміють, що зміни потрібно розпочинати з себе?

Нам, українцям, потрібно навчитися брати відповідальність за свої вчинки, за позицію до громадського життя та долучатись до прийняття участі у вирішенні питань громади. Нам потрібно ставитися шанобливо один до одного і до нашої країни. Чомусь у нас є дві категорії: ті, хто вже занадто фанатично ставиться до мови, історії, релігії тощо, і ті, яким все байдуже. Потрібно пам’ятати, що все потребує балансу, золотої середини. Ми маємо гордитися, що народилися українцями, говорити українською та шанувати історію, але з повагою та толерантністю відноситись до думки та позиції інших.

Ось такий крик моєї душі… Як хочеться щоб кожний громадянин України долучився до її розвитку, щоб власними зусиллями та власним успіхом (не важливо чи це в галузі права, освіти, культури, соціальної сфери, спорту, чи в місцевому управлінні, чи в бізнесі) зробив свій внесок. Не варто їхати за кордон і шукати кращого життя, потрібно створювати його на рідній землі. Треба боротися за своє право бути щасливим українцем!
Такі мої думки були підсилені моєю поїздкою до Сполучених Штатів Америки.

Мабуть, виникає запитання за яких обставин я отримала щасливий білет. Всім відомо, що в нашій державі триває реформа децентралізації, в результаті якої створюються об’єднані громади. Місто Баранівка з населенням 11900 громадян, в якому я народилася і з 2015 року працюю на посаді заступника міського голови, завдяки ініціативі нашого мера Анатолія Душка, приєднало до себе 32 села та 1 селище (12 сільських рад та 1 селищну раду). У результаті об’єднання створилася Баранівська міська об’єднана територіальна громада з населенням – 24 100, та площею 6 тис. га. На команду міської ради лягла велика відповідальність. Ми розуміємо, що без кардинальних змін та зміни підходів до управління територією розвитку не буде. Тому з 01.01.2017 року була розпочата інтенсивна робота. Детально зупинятись не буду про складнощі, перепони та їх подолання, підкреслю лише чим ми відзначились від інших громад. Ми розробили та затвердили Стратегію розвитку громади, Просторовий план території, виграли грант Ради Європи на реалізацію проекту «Гендерна рівність у прийнятті рішень» на суму 14 тис. євро, грант Європейського Союзу на реалізацію проекту «Молодіжний кластер органічного бізнесу Баранівської ОТГ», отримали фінансування ДФРР на реалізацію проекту «Модернізація освітніх послуг Баранівської ОТГ», та підписали кредитний договір з корпорацією НЕФКО на фінансування термосанації приміщення опорного закладу Баранівської гімназії. У кожній перерахованій події я приймала безпосередню участь. Вважаю, що саме це стало причиною номінації мене як кандидата на участь в програмі «Відкритий світ» Асоціацією міст України. Мною була заповнена анкета та відправлена на конкурсний відбір. На скільки мені відомо у процесі відбору кандидатів для участі в програмі брало Посольство США в Києві.

Отже, основне по програму «Відкритий світ». Ця програма призначена для молодих суспільно-політичних лідерів усіх рівнів – від національного до регіонального або місцевого. Фінансування відбувається за рахунок асигнувань, що надаються Конгресом США. Крім того, значну підтримку надають приймаючі організації – партнери програми, які забезпечують прийом делегацій, надають необхідний транспорт, організовують розміщення й харчування учасників протягом усього терміну їхнього перебування в США. Програма «Відкритий світ» була заснована Конгресом США в травні 1999 року. У грудні 2000 року Конгрес Сполучених Штатів ухвалив рішення щодо створення постійного Центру лідерства при Бібліотеці Конгресу США, на базі якого здійснюються програми обмінів.

25 учасників з різних регіонів України розпочали свою подорож до США в ніч з 6 на 7 лютого 2018 року. З Бориспільського аеропорту до Франкфурту ми летіли близько 2,5 годин. Потім наша подорож тривала майже 9 годин до Вашингтону. Часові пояси Вашингтона та Києва різняться в 7 годин. Ми прибули до місця призначення в готель о 18 годині 7.02.2018 року це вже була 1 година за Київським часом 8.02.2018 року.

Після вечері найбільш сильні, витривалі та допитливі, близько 12 чоловік з 25, пішли на прогулянку по м. Вашингтон. Перше враження: широкі просторі вулиці, на кожному повороті наявність світлофорів для переходу, відсутня вулична реклама (білборди, сіті-лайти, вивіски на приміщеннях тощо), чітка дорожня розмітка. За хвилин двадцять ми підійшли до Меморіалу Лінкольна. Ця будівля стоїть на пагорбі, її не загороджує жодне приміщення, навколо неї широкі простори газону, а у середині великий пам’ятник президенту США Лінкольну. Повертаючись, ми побачили найвищу споруду у цьому місті (виявляється що заборонено будувати вищі будівлі) це Меморіал Вашингтону. Його відображення видно у штучному озері, яке розташоване між двома Меморіалами. Цю споруду оточують плити з надписами всіх Сполучених Штатів Америки.

Наступний день розпочався з 7:30 год. з короткої екскурсії автобусом по місту з зупинкою та фото сесією біля резиденції президента США. О 9 годині в Бібліотеці Конгресу США відбувся семінар. Ми зустрілися із послом Джоном О’Кіфом, президентом «Підготовки глобальних лідерів»  Семом Потоліккіо, продюсером української служби «Голосу Америки» Мирославою Гонгадзе та іншими.   Найбільше мені сподобалась презентація Джона Брауна. Не дивлячись на його похилий вік, Джон дуже по сучасному з «цікавинкою» нам розповів про особливість та причину об’єднання і дотримання єдності по сьогоднішній час у Сполучених Штатах Америки. Для себе я зрозуміла, що розвиваються ті країни де ЛЮДИ докладають до цього неабияких зусиль. Найбільше мені запам’ятався вислів «Зміни на краще об’єднують». Головне, що Джон Браун не намагався нам вихваляти Америку. Він, наприклад, критикував відсутність культурних цінностей, або ж не зовсім досконалу освіту та медицину, також звернув увагу, що американці нині «розслабились і не мають прагнення до розвитку», а тому він хвилюється, що це може призвести до занепаду. День пройшов дуже цікаво. Відчуття того, що вже завтра нам доведеться залишити таке величне місто, не дізнавшись про нього більше та не відвідавши всі видатні місця й музеї, навіювали сум.

Наша делегація з України була розділена на групи по п’ять чоловік, і разом із супроводжуючими ми повинні були  9.02.2018 року летіти в різні штати. Я потрапила в групу, яка повинна була відправитися до м. Лінкольн штату Небраска. Наш маршрут пролягав через аеропорт м. Чикаго. Через погодні умови в Чикаго рейс відмінили, і нам довелось провести майже цілий день в аеропорту, щоб замінити білети. У результаті наш виліт був перенесений на 16 годину наступного дня. В п’ятницю я та мої нові друзі (міський голова Лановецької ОТГ Тернопільської області Казновецький Роман; президент RC «Kharkiv First Kharkiv», викладач в НТУ ХПИ, президент в Rotary Club «Kharkiv First Capital» Савицький Сергій; координатор «Громадський сектор Євромайдану» експерт Інституту «Республіка» за фахом політолог Мельник Олександр; голова ГО «Платформа місцевої ініціативи», викладач Дніпропетровського національного університету Корнієва Ольга; перекладач англійської та німецької мови з міста Черкаси Тихонова Ольга – наш супроводжуючий),  із задоволенням ще раз познайомились з просторами Вашингтону. Від готелю до музею Natural History ми йшли більше години, милуючись будівлями столиці США. Несподіванкою для мене була новина, що вхід до музею безкоштовний. Музей дуже великий, тут різні цікаві експонати: скелети динозаврів, декоративне та коштовне каміння, мумії тварин, різні докази розвитку людини, різновиди метеликів, різновиди комах. Три години в музеї пробігли як 30 хвилин. Повертаючись, ми були здивовані кількістю людей, які хотіли потрапити до музею. Черга була близько 500 метрів від входу в приміщення.  Друга половина дня продовжилась перельотом через Денвер до Лінкольна. В аеропорту Лінкольна на нас чекали американські сім’ї.

Перш ніж розповідати про серйозні ділові зустрічі та здобутий досвід зупинюсь на повсякденному житті громадян Лінкольна. Лінкольн є адміністративним центром штату Небраска. Місцеві жителі стверджують, що Небраска штат щасливих людей. Дійсно, в Лінкольні люди дуже добрі та привітні. Тут скрізь з тобою вітаються, запитують як справи, бажають гарного дня і на прощання стверджують, що раді були зустрічі. Для мене місто Лінкольн стало особливим через відсутність громадського транспорту (лише декілька автобусів їздить через великі проміжки часу), а все тому, що майже кожний житель має власне авто. Ви мабуть подумали, що там на вулицях не пройти і не проїхати. Проте це не так. Тут місто розділене ніби на квартали, в кожному з яких збудована п’ятиповерхова стоянка. На вулицях тільки де-не-де можна побачити припаркований автомобіль. Центр міста в основному складається з адміністративних та бізнес будівель. Майже всі жителі живуть у приватних будиночках, які з вигляду прості і невеликі, але біля кожного будинку стоїть по два, три автомобіля. Я та Ольга Корнієва жили у будинку Філліс Арт, яка проживає сама. Філліс 65 років, вона пенсіонерка, в минулому працювала вчителькою англійської мови. Чоловік її помер, а донька живе в іншому місті. Інтер’єр її будинку дуже цікавий та милий. Їжа для нас незвична: картопля фрі, гамбургери, стейки, цікаві соуси для заправки салату. Відкриттям для мене стала солодка картопля (на вигляд звичайна картопля, в середині яскраво оранжева і на смак як гарбуз). Цікаво, що тут прийнято постійно пити воду з льодом, її подають завжди і в усіх закладах харчування.

Перший робочий день у Лінкольні розпочався із зустрічі в Капітолії з сенатором Лідією Браш. Виявляється батьки Лідії з Дніпра, вони емігрували до США, коли вона була ще зовсім маленькою. Від сенаторки ми дізналися, що конгрес налічує 49 сенаторів, які обираються на 4 роки. До речі, Лідія вже восьмий рік поспіль сенатор, тобто вже останній, бо законодавством забороняється бути обраним більше ніж два терміна підряд.  Так як заробітна плата сенатора не велика 12 тис доларів  в рік (середня по штату коливається від 35-45 тис. доларів в рік), то Л.Браш надає послуги по дизайну, займається письменницькою діяльністю та допомагає своєму чоловіку утримувати фермерське господарство. Лідія отримала від громадськості нагороду за принциповість в прийнятті рішень. Вона пояснила, що жодного разу не проголосувала за збільшення податків.

Штат Небраска має однопалатний конгрес на відміну від усіх інших штатів Америки, де двопалатна система. Сенатори конгресу представляють різні професії, вони можуть бути представниками партії, але балотуються самостійно. В штаті Небраска не підтримується позиція представлення інтересів партії. На одного сенатора припадає 39 тис. населення. У штаті 93 адміністративні округи, які мають свої органи самоврядування. Для кожного округу встановлені стандартні правила щодо формування виборчих округів.

Бюджет штату Небраска приймається не на один рік , а на два роки і його розмір 9 млрд. доларів.

Наша група пройшлася коридорами Капітолію. Екскурсовод дуже цікаво розповіла про історію його будівництва, про історію заселення штату. Виявляється, цю територію заселили представники різних народів, і вони ще в ті далекі часи вирішили об’єднати свої зусилля заради розвитку території.  Вони казали: «Єдність – будує, а ворожнеча-руйнує».
Під час екскурсії ми відвідали залу Верховного суду. Тут нам розповіли, що судді призначаються губернатором, але через 6 років люди мають проголосувати за суддю, якщо він не отримує підтримку, то його звільняють і нового знову призначає губернатор. До речі, в штаті діє такий вид покарання, як смертна кара.
Коли ми зайшли в зал, де проходило засідання конгресу, виступав один із сенаторів. Після його виступу головуючий оголосив, що в залі присутня делегація з України. Всі сенатори встали і почали аплодувати. Це на стільки було приємно! Люди проявили свою повагу. Деякі з сенаторів підійшли і привітались з нами особисто. Якщо ви запитаєте, що не звичне ми побачили під час засідання конгресу, я відповім: «Усе! Починаючи від культури поведінки і закінчуючи процедурою голосування». Якщо хтось із сенаторів висловлюється не дуже правильно всі інші чемно дають змогу договорити. Голосування не розпочалось поки всі не зайняли свої місця. Головуючий називав по прізвищам сенаторів, а вони в голос говорили результат свого голосування: так, ні або утримався. Під залою засіданнь конгресу було велике скупчення людей. На наше запитання нам повідомили, що це лобісти. Виявляється, що це в США дуже популярна та оплачувана професія. Лобісти відстоюють інтереси на користь певних груп населення при прийнятті рішень конгресом. Серед лобістів ми зустріли  мера Лінкольна минулого скликання, який сказав, що міським головою бути важче, ніж лобістом.

Ми мали нагоду поспілкуватися з наймолодшою сенаторкою, яка не входить до жодної з партій, перед виборами протягом двох років вона ходила по виборчому округу та спілкувалась з людьми. Вона постукала у 20 тис. дверей. Сенатор Адам Морфол представляє 46 виборчий округ, де виборцями є студенти (10% населення) бореться з відсутністю економічних можливостей для утримання молодих фахівців в Лінкольні.

Наступного дня ми відвідали засідання бюджетного комітету та зустрілись з секретарем штату Джоном Гейном. Джон розповів нам, що найвпливовіша людина в штаті це губернатор, після нього друге місце займає казначей. Секретар штату має у підпорядкуванні 5 працівників. Він виконує функції голови виборчої комісії, його основними обов’язками є представлення штату за кордоном та прийом іноземних делегацій. На наші запитання Джон Гейн повідомив, що протягом 17 років його роботи на цій посаді не було жодного скандального фінансового випадку із корупційною складовою. На завершення нашої зустрічі, секретар штату вручив нам документи, які свідчать, що ми є почесними громадянами Небраски.
Після обіду ми зустрілися з представниками медіа Небраски. Під час зустрічі ми дізнались, що американці дуже цінують можливість говорити те, що думають, критикувати лідерів і висловлювати своє невдоволення. Тут свобода слова заради пошуку правди, а не заради паплюження. В розмові я собі відмітила ключову фразу: «Важливо на негатив відповідати позитивом».

Дуже цікавою та змістовною була зустріч з комісаром виборчого округу Ланкастер, де 300 тис. населення і з них 187 тис. - виборці. Комісара призначає губернатор. Дайв Шівелі, який працює на цій посаді з 1999 року. Він розповів, що реєстрація виборців відбувається за 3 п’ятниці до виборів в режимі онлайн або через пошту, а можна особисто за тиждень до виборів. При реєстрації на виборну посаду вноситься внесок у розмірі 1% від власного річного доходу. Крім звичних нам виборів, тут обираються прокурори, оцінщики. Проводяться голосування, наприклад, за підвищення податку для конкретних цілей. Бюлетень після видачі виборцю підписується двома представниками різних партій і лише тоді вважається дійсним. Підрахунки бюлетенів здійснює машина.   

Не менш пізнавальною була зустріч з представниками громадської організації «Appleseed», яка займається стратегією покращення прав незахищених верств населення, представленням інтересів цих груп в суді, розробленням законопроектів, співпрацює з громадою, організовує зустрічі представників влади з населенням. Бюджет цієї організації 2,5 млн. доларів. З них 85% - це гранти та 15% - благодійні внески. Дана організація розробила законопроект, який спростив процедуру отримання водійських прав та ліцензій на право займатися діяльністю для емігрантів,  і стимулювала його прийняття. 

Для мене дуже корисною була зустріч з фінансистом правління спільної організації міської ради та Університету Небраска. Зустріч проходила у приміщенні новозбудованого критого стадіону на 16 тисяч посадкових місць. Ця будівля побудована за рахунок кредитних коштів, які були передані спільному підприємству, що створене міською радою Лінкольна та Університетом Небраска. Вартість будівництва 350 млн. доларів. Кредит віддається за кошти, які надходять до бюджету у вигляді податку на послуги харчування. Виявляється, що міська рада, перш ніж приступити до впровадження проекту для можливості його фінансування, виставила на голосування питання щодо встановлення податку на послуги харчування у розмірі 2% від вартості . І люди проголосували за це. Кожен мешканець міста купуючи страву, наприклад, за 10 доларів платить ще 2 % податку, тобто вартість послуги збільшується. На стадіоні проводяться різноманітні масові заходи (баскетбол, концерти тощо). Дохід в рік становить 8,5 млн. доларів, а витрати всього 2 млн. доларів. Отже, в результаті реалізації проекту та залучення коштів громадян вдалось збільшити вартість нерухомості в м. Лінкольн та збільшити кількість студентів в Університеті. Це приклад того як люди жертвують власними доходами заради загального блага.

Наступна зустріч була з професором Університету з органічного  виробництва. Він розповів, що в Небрасці близько 50 тис. фермерських господарств. Найпопулярніші культури - це пшениця, кукурудза та соя. Останні роки зменшується попит на дані культури і тому занепадають фермерські господарства. Це значно впливає на бюджетні надходження. Конгрес Небраски приймає різні програми для розвитку молодих фермерів. Наприклад, протягом 5 років фермерському господарству надаються податкові канікули. На думку професора фермерам потрібно починати вирощувати культури, які будуть з’їдатися самими жителями Небраски. Органічні продукти дуже дорогі в штаті, а тому користуються малим попитом. Професор запевняє, що жодні дослідження ще не довели шкідливості ГМО. Виявляється, що в штаті на протязі 10 останніх років значно зростає кількість населення, яка призводить до забудови земельних ділянок. Згідно статистичних даних щороку втрачається 500 га землі.
 

Під час зустрічі з міським головою маленького містечка Платсмуз, в якому 6 тис. населення ми дізналися, що штат міської ради налічує 52 працівника, а разом із працівниками благоустрою - 170 осіб. Основні повноваження - це пожежна частина, поліція, благоустрій, водопостачання та водовідведення, вулиці. Освітня система функціонує окремо за рахунок спеціального податку, що сплачують жителі. Наприклад, у школі, де навчається 200 учнів фінансування одного учня коштує 10-15 тис. доларів в рік. Американці самостійно домовляються з підприємствами,  які забирають відсортоване сміття. Вартість послуги становить 14 доларів в місяць з домоволодіння. Сміття забирають один раз в тиждень. Біля кожного будинку власник має контейнер, за який доводиться доплачувати в разі переповнення. За траву, гілля й тому подібне сплачують окремо.
Створена ліга (об’єднання) органів самоврядування штату Небраска, яка проводить навчання для щойно обраних. Для розробки Стратегії розвитку міста наймаються експерти.
Побували ми і на засіданні міської ради Лінкольна. Раду представляє 7 депутатів 4 з них представляють виборчі округи, а 3 – все місто і обираються всіма жителями. Бюджет міста складає 184 млн. доларів. Основні бюджетоутворюючі податки на нерухомість, на спадщину та на транспорт. Оскільки Лінкольн є першим класом адміністративного округу Ланкастер, то тут є відділ охорони здоров’я, освіти, культури тощо. Ці відносини регулюються договором між адміністративним округом та містом про співпрацю.

Особисто для мене десертом стала зустріч з координатором стійкості Університету Небраска Прабхакаром, в обов’язки якого входить виховання серед студентів лідерів та написання проектів для сталого розвитку. Університет Небраска є одним з 14 найбільших університетів США. Кількість студентів налічує 26 тис, а викладачів – 8 тис. Вартість навчання в середньому становить 8 тис. доларів (без проживання та харчування). Приміщення університету мега сучасні та привабливі. Тут коридорів не має - натомість зони для роботи та відпочинку студентів. Університетське самоуправління складається з комітетів. Одним із основних є комітет стратегічного розвитку. Він налічує 15 лідерів старших курсів, які мають по два помічника першокурсника. Вибори в студентське самоуправління відбуваються  щороку. Серед учителів є також комітети: жіночий, сталого розвитку, різноманітності, які налічують по 9 викладачів та по 2 студента. Тут створено Центр залучення громадян бути активними. Тут пишуть проекти і залучають кошти для проведення тренінгів із студентами. Студенти мають свій бюджет, який спрямовують на реалізацію власних проектів. Наприклад, вони організували роздільне збирання сміття серед студентів і зараз 50% відходів університету йде на переробку. В результаті університет отримує дохід 35 доларів за тону сміття. Наступний проект - це платформа, де відображається споживання енергії щодня. Влаштовуються змагання поміж корпусами університету. Той корпус який витратив найменше електроенергії отримує винагороду. В результаті таких змагань вдалось зекономити майже 20 тис. доларів. Також студенти формують свій фонд щомісячними внесками з кожного студента 1 долар. Студенти пишуть та подають на голосування проекти, які можуть бути реалізовані за ці кошти. Наприклад, в минулому році реалізувався проект «Зелений дах». За ці кошти на одному із приміщень університету висадили рослини. Це допомогло акумулювати стічні води для поливу рослин і зменшити навантаження на стічну каналізацію. Також цікавий проект, коли всі студенти збираються в спеціально облаштованому приміщенні і надають один одному послуги (хто готує їжу та годує інших, хто ремонтує одяг, хто допомагає з лекціями). «Звичайно це робота не проста, потребує зусиль, але дуже важливо вирощувати лідерів, які зуміють стратегічно розвивати територію в різних напрямках при цьому покращувати екологію», - зазначив Прабхакар.

Для України досвід розвитку інших країн важливий, як ніколи. Нам потрібно удосконалити послугу надання вищої освіти. Процитую одного відомого політика нашої країни: «В Україні вищої освіти немає. Викладачі роблять вигляд, що вони учать, а студенти - що вони навчаються». Головний ресурс це люди, відповідні фахівці та підготовлені кадри, без них не буде розвитку держави.

Сьогодні в Україні визначну роль у неформальній освіті відіграють такі організації, як Асоціація міст України, Конгрес малих регіональних влад Ради Європи, Американські ради з міжнародної освіти, Європейський союз та багато інших.  Саме завдяки їм ми впевнено крокуємо до успіху…

Оксана Загорська, заступник Баранівського міського голови

  • m20180208_081108
  • m20180208_085630
  • m20180208_090141
  • m20180208_101847
  • m20180210_091558
  • m20180210_104442
  • m20180212_091632
  • m20180213_081700
  • m20180214_110946
  • m20180214_155829
  • m20180214_170322
  • m20180215_152736

Друк E-mail

  • Головна
  • Новини
  • Робота по розробці стратегічного та просторового планів Баранівської громади триває